МАЯ́ЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,
Мая́чити, чу, чиш, гл. Виднѣться вдали; быть на виду. Ой вийду я на вулицю, — маячу, маячу. Грин. III. 679. Нехай мене той забачить, що в полі маячить. Чуб.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 414.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
МАЯЧЛИ́ВИЙ, А, Е. →← МАЯ́ЧЕННЯ, НЯ,